Чорнобильська зона відчуження. Частина 1.

В’їзд в зону та с. Залісся.

Хоча сам візит відбувся два тижні тому, я почав ділитися враженнями лише сьогодні. Якось так вийшло, що руки не доходили.

Перш за все – кілька слів подяки до Artem Revun – за те, що підштовхнув мене поїхати саме навесні (і це було до біса слушне рішення!), і до Dylan Malyasov – за короткофокусний об’єктив, який дуже став у нагоді під час поїздки.

Отже, виїхали з Києва ми о восьмій ранку. Дорога зайняла приблизно дві години, тож уже близько десятої ми були на КПП Дитятки. Тут ми пройшли паспортний контроль, отримали дозиметри-накопичувачі, і залагодили всі формальності. Це зайняло досить небагато часу, тож у подорожуючих була нагода випити кави, придбати якісь сувеніри або скористатися зручностями.

Ось власне на фото – купа “туристів” в черзі до туалету на КПП. Вибір – або сучасний зі зручностями і чергою, або дерев’яний сортир але без черги.

Більше з КПП жодних фото не маю тому, що фотографувати там заборонено майже все – і будівлі і персонал. Тому далі – перейдемо до власне фотографій з зони відчуження.

Перше фото будівель, вихоплене на ходу з вікна автобуса – ферма в с. Залісся.

До речі, ось тут уже стало зрозуміло, що Артем був правий, і весна (або пізня осінь) – то найкраща пора року для відвідин. Минуло два тижні, на деревах з’явилося листя, і у таких місцинах уже було б дуже важко щось побачити. А ще більш явно це стало зрозуміло у Прип’яті (але про це – пізніше).