1 серпня. Марс та Уран.
Як я і писав раніше, 1 серпня сталася досить рідкісна подія – Марс та Уран зблизилися на відстань трохи більше одного градуса дуги. Спочатку я не думав, що вдасться зробити якісь знімки, бо з погодою не пощастило, але раптом хмари розійшлися, і близько другої години ночі я почав вести зйомку. Вийшло ось таке:
Відносні видимі розміри планет трошки постраждали, бо довелося виставити чутливість і витримку на максимум, дозволений цією камерою, і Марс засвітив дещо більшу площу.
На всяк випадок – ось ще зображення з програми Stellarium, і знімок з підписами.
Ну і загалом, раз уже почав фотографувати, то заодно скористався моментом і зняв планети ближче. І тут трапилося дві несподіванки. Перша з них – що мені вдалося зняти Уран не як один засвічений піксель, а як невеличку кульку характерного кольору. Так, це немаленька планета, її діаметр перевищує діаметр Землі в чотири рази, але ж і знаходиться далеко, в двадцять разів далі від Сонця, ніж Земля
Друге – коли я знімав Марс, навіть на дисплеї фотокамери він виглядав якимось сплющеним. Спочатку я не знав, що відбувається, думав, що це через проблеми з оптикою чи яку
Втім, досить скоро я все зрозумів.
Відносно Землі всі інші планети Сонячної системи часто поділяють на внутрішні (ті, чиї орбіти лежать всередині земної, ближче до Сонця – Меркурій та Венеру) та зовнішні – (далі від Сонця, Марс, Юпітер і решта). Так от, внутрішні показують приблизно такий само набір фаз, як і Місяць. Наприклад “уповні” – коли планета лежить по іншу сторону Сонця, і нам видна лише її освітлена сторона, “півмісяць” – коли планета в стороні від Сонця і Землі, і “молодик” – коли планета майже на одній лінії між Сонцем і Землею.
Зовнішні ж планети знаходяться далі від Сонця, тому ми бачимо саме той їх бік, який в цей момент освітлений. І якщо для Юпітера, Сатурна, Урана та Нептуна це непорушне правило, то Марс значно ближчий, і його поведінка дещо відрізняється. В певні моменти нам видно невеличку його частинку, яка перебуває в тіні. От і цієї ночі – він був видимий десь на три чверті.
Так от, раніше я не знімав Марс у будь-якій фазі, відмінній від повної. І цієї ночі це трапилося вперше. Я відзняв кілька десятків фото, відібрав найвдаліші з них, і вийшло непогано (видно навіть деталі рельєфу!).
До речі, помітна темна пляма – то Великий Сирт (Syrtis Major, можливо правильніше буде Сірт?) – найпомітніша деталь поверхні Марса, яка нерідко зустрічається в фантастичних творах. Темний колір зумовлений великими кількостями базальтової лави.
