23 квітня. Полярне сяйво в Україні!

Полярні сяйва вражають. Коли дивишся на це неймовірне буйство кольорів, почуваєшся абсолютно неймовірно. Велич видовища водночас окриляє, але і змушує відчувати себе маленьким порівняно з тим, що розгортається перед твоїми очима. Один раз побачивши це видовище, хочеш переживати його знову і знову. Власне, на цьому навіть заснована одна з галузей туризму, яка пропонує їхати до полярного кола, де навіть мінімальна активність Сонця концентрується магнітними полями Землі і запалює нічне небо вогнями. Захоплення полярними сяйвами я несу в собі ще з тих пір, як малим (здається ще в 1994 році?) вперше побачив яскраві смуги, які колихалися, перепліталися, і змінювали колір над землею, вкритою снігом. Час минав, і мені все не вдавалося побачити це явище знову, хоча чутки про те, що його було іноді видно, траплялися.

Десь у 2012 я почав моніторити деякі сервіси в інтернеті, де можна було побачити сонячну активність, і певні прогнози щодо сяйва. Але впіймати це рідкісне явище так і не вдавалося. В 2015 потужна магнітна буря викликала потужні спалахи в атмосфері, які були помітні в багатьох областях України, але так трапилося, що того дня я проґавив і сповіщення на електронну пошту, і всі інші нагадування. Ох і довго це мене гризло! Аж до цієї події.

А тепер – у хронологічному порядку.

21 квітня, в п’ятницю на Сонці трапився корональний викид маси, спрямований в сторону Землі. Корональні викиди маси (КВМ) характерні тим, що несуть в собі заряджені частинки, котрі рухаються з високою швидкістю. Коли маса і енергія КВМ є достатньо великими, вона може вплинути на магнітне поле Землі і викликати сильні геомагнітні бурі, одними з наслідків яких є північне сяйво.

22 квітня я побачив сповіщення про цю подію від сайту spaceweather.com. Це саме на них я підписаний вже добрий десяток років, і саме їх сповіщення я проґавив у 2015. В листі говорилося, що викид маси прямує до Землі, і очікуваний час прибуття – 24 квітня. Ну що ж. Будемо чекати, хоча особливих сподівань я не покладав.

23 квітня, неділя. На початку місяця я писав, що цей день буде цікавим. Я не сподівався на сяйво, а знайшов кілька вільних хвилин, і спробував зняти зближення Місяця та Венери. Красиве видовище. Зробив декілька кадрів вдень, а заодно сфотографував і Сонце.

Навечір я запланував зробити ще декілька знімків Венери і Місяця, оскільки хоч вони вже трохи і віддалилися, але увечері їх значно простіше знімати.
І от, стемніло, я сиджу з фотокамерою, цілком сконцентрувавшись на цих двох небесних тілах, роблю знімки, відволікаюся, переводжу погляд… І не вірю своїм очам! Півнеба залите сяйвом! Не вірю своїм очам, адже викид мав “прибути” лише завтра. І в додатку ніяких сповіщень не отримував. Відкриваю додаток – Kp-індекс аж вісім! І тут мені сиплеться пачка сповіщень. Додаток намагався відправити їх, але телефон, помітивши, що я їх не відкривав раніше, автоматично заблокував доставку. Ох, міг би пропустити і це шоу…

Власне, камери напоготові, бо я готувався до цього вечора. Встановлюю штативи, підбираю налаштування (ISO 3200, витримка 30 секунд), запускаю інтервальну зйомку, а сам сідаю насолоджуватись небом. Місяць з Венерою ще далеко від горизонту і досить яскраві, але не можуть повністю заглушити світіння неба…

Час летів швидко. Я і незчувся, як спалахи потьмяніли, а тоді наче й геть зникли. На одній з фотокамер закінчилося місце, і довелося знімати її зі штативу, і йти чистити пам’ять. Коли я повернувся, на небі світили лише зорі. Але, як я згадував, цими днями очікувався пік метеорного потоку Ліриди, тож я вирішив залишити одну камеру знімати нічне небо. І тут стався ще один сюрприз.

Близько другої години ночі, коли я вже міцно спав, небо знову запалало.

Я вже не мав нагоди бачити це видовище, але воно закарбувалося на знімках. А на одному кадрі навіть вдалося упіймати сяйво і яскравий метеор.

А тепер – ще декілька слів про це рідкісне атмосферне явище.

Як знати, коли трапиться полярне сяйво?

Стежити за сонячною погодою, і зокрема Кр індексом.

K-індекс – це міра потужності геомагнітної бурі, яка вимірюється на шкалі від 0 до 9. Чим більше число, тим сильніша геомагнітна буря, і більше відхилення магнітного поля від норми. Цей індекс зазвичай визначається за 3-годинним періодом на основі спостережень за магнітним полем на 13 різних станціях в Північній Америці, Європі та Австралії. З показників цих станцій вираховують Кр-індекс – тобто планетарний К-індекс.

Спостереження ведуться не тільки для любителів полярного сяйва. Kp-індекс використовується для передбачення геомагнітних бур і в першу чергу має велике значення для комунікаційних систем, які можуть бути порушені в результаті сильної геомагнітної активності, а також для космічних досліджень. Сповіщення про прогнозовані рівні індексу генерує Центр передбачень космічної погоди Національного управління океанічних і атмосферних досліджень США.

Особисто для себе я зупинився на наступних інструментах:

• розсилка на електронну пошту від spaceweather.com. Як вище можна було побачити, вони попереджають про потенційні цікавинки ще за декілька днів.
• додаток SpaceWeatherLive – чудово себе показав. Слід тільки пильнувати, щоб його сповіщення не були придушені системою.
• додаток My Aurora Forecast & Alerts – дещо гірший. Не завжди отримую сповіщення про високий Кр-індекс.

Ну і можете підписатися на мій Twitter i Facebook – я обов’язково повідомлю, якщо буду спостерігати полярне сяйво, як це трапилося вчора.

При яких рівнях Kp-індексу варто очікувати на видовище?

Одразу зазначу, говорю про північ України.

4-5 – малоймовірно. Втім, варто бути насторожі.

6-7 – можна побачити щось, але швидше за все, не дуже яскраве. Можливо, вдасться зняти на камеру з тривалою витримкою. Міська засвітка швидше за все заглушить.

8 – яскраве, виразне світіння. Можна щось побачити на більшості території України. Втім, міська засвітка може все ще заважати.

9 – можна намагатися щось побачити навіть на півдні України, в Одеській області та Криму.

Як часто можна побачити полярне сяйво в Україні?

Достатньо високий Kp-індекс трапляється досить рідко. Наприклад, максимальний (9) станом на 2018 рік (понад 85 років на той час) спостерігався лише впродовж 26 днів. Менші рівні спостерігаються дещо частіше, але все одно, досить рідкісні. До цього варто додати, що геомагнітні бурі можуть траплятися вдень, коли Сонце не дасть побачити спалахи, несприятливу погоду, яскравий Місяць, який може перебивати своїм світлом слабші сяйва… Загалом, з урахуванням усіх цих факторів я б сказав, що сприятливі умови складаються один-два рази на десятиріччя.

Але ж надія є?

Надія завжди є. Сонячна активність зростає і спадає циклічно, з піками кожні одинадцять років. Пік поточного циклу припадає на 2025. Тобто, те що ми бачили у неділю може повторитися, а то й бути перевершеним.

А особисто я спробую щось спостерігати і сьогодні увечері. Прямо зараз мій додаток показує Кр індекс 6. Можливо щось і вдасться.

P.S. Бонус для тих, хто дочитав аж сюди.

З відзнятих кадрів я змонтував дві гіфки. Враховуйте, що один кадр – 30 секунд. Перша – це те, що я побачив на власні очі.

Друга – це те, що зняв фотоапарат, який я полишив на ніч. Сяйво аж до світанку.

Сподіваюся, вдасться знайти трохи часу, щоб зробити відео, і викласти на свій Youtube.