Персеїди
Попередні вихідні були піком метеорного потоку Персеїд – одного з найбільш активних у році. Загалом вони поступаються лише Гемінідам, котрі можна побачити в грудні (а можна й не побачити – зазвичай небо взимку перекрите суцільними хмарами). Я скористався нагодою, і на кілька ночей облаштував камеру, щоб вона в автоматичному режимі знімала небо. Як результат – я отримував декілька сотень знімків, і переглядав їх, щоб відсіяти ті, на яких точно зафіксовано метеор.
Варто зазначити, що не кожна риска на фото – то “падаюча зоря”. Зараз у небі дуже багато відносно яскравих супутників, і доводиться уважно відсівати результати. Якщо коротко – різниця між супутником і метеором на фото полягає в наступному:
- супутники часто видно на декількох знімках підряд. Скажімо у даному випадку я використовував витримку близько 20 секунд на кадр, і досить часто мені траплялася лінія, яка починалася на одному фото, продовжувалася на другому, і закінчувалася на третьому. Це явна ознака супутника, якому потрібно більше хвилини, щоб пройти увесь небосхил.
- метеори згорають нерівномірно, тому слід на знімку може мати змінну яскравість, і часто бути несиметричним – з тьмяним початком і яскравішим закінченням. Варто зазначити, що спалахи трапляються і у супутників, але вони є рівномірними, адже такий спалах – то просто відбиття сонячного променя, “сонячний зайчик”, який поступово проходить через локацію спостерігача.
- метеори нерідко бувають кольоровими.
Таким чином, хоча сліди прольоту якихось об’єктів знайшлися на понад трьох сотнях знімків, я вибрав два десятки тих, що містять найбільш “метеороподібні” об’єкти:
