Комета C/2023 A3 (Цзицзіньшань–ATLAS) у жовтні
Оновлено 21 жовтня: Додані нові знімки
Я вже неодноразово писав про цю комету. Раніше, мені вдалося впіймати її в травні та червні. Після того вона зникла за Сонцем на певний час, щоб на кілька днів повернутися у вересні, будучи видимою на світанку. Я сподівався, що мені вдасться впіймати її в цей час, але погода внесла свої корективи. Близько двох тижнів хмарність переслідувала мене. І навіть якщо небо було чисте вночі, на світанку обов’язково смуга хмар перекривала схід, ховаючи комету аж до того моменту, коли зійде Сонце. Не пощастило. Залишилося сподіватися на побачення з нею у жовтні. Як я, власне, і зазначав у тому дописі, орієнтовно з 10 жовтня вже можна було намагатися побачити її на заході після того, як Сонце сяде, але видимість ще була поганою. 12 жовтня комета пройшла найближче до Землі – на відстані 0.47 астрономічної одиниці, і цього ж вечора можна було б намагатися спостерігати її, адже на момент заходу Сонця вона буде на висоті понад 5 градусів над обрієм.
Отож, 10 жовтня я намагався її спостерігати, але не вийшло. 11 жовтня підвела погода. Але 12 жовтня увечері я спробував ще раз, і попри хмари, які бродили небокраєм, мені таки вдалося! Ось що я побачив:
Камера, спрямована в те місце, де мала бути комета, “побачила” її вже десь за півгодини після заходу Сонця. Можливо, її вдалося б побачити і раніше, але заважали смуги хмар. Через оптику комета виглядала яскравою кошлатою “зіркою” поблизу якої вгадувався хвіст. Одиночний знімок виглядав ось так:
Пізніше я взяв декілька знімків і “зібрав” їх, щоб спробувати витягнути більше деталей. Вийшло ось таке видовище:
Хвіст дещо помітніший на фото, але тим не менше, комета все ще не була видимою неозброєному оку. Втім, кут між С/2023 А3 та Сонцем швидко збільшується, і хоча вона поступово тьмяніє, завдяки тому, що Сонце не приглушуватиме її сяйво, зовсім скоро вона буде помітною для неозброєного ока. Я гадаю, 13 жовтня вона все ще буде об’єктом, доступним в першу чергу для спостерігачів з оптичними приладами (телескопи, біноклі, фотоапарати з довгофокусними об’єктивами), а вже 14-15 жовтня (якщо не завадить погода), варто спробувати пошукати її в небі, приблизно через півгодини після заходу Сонця. Загалом, чим ближче до кінця жовтня, тим вище вона буде над обрієм, але і тим більше потьмяніє. А ще, варто відзначити, що 15 жовтня поряд з нею буде комета Ольберса. Досить рідкісне видовище.
Дуже тішуся, що вдалося нарешті впіймати невеликий проблиск між хмар, і побачити комету. Знімав її двома фотокамерами, і зроблені знімки дозволили зробити невеликий таймлапс. Ось він:
Поки що сподіваюся на те, що погода в жовтні сприятиме, і мені вдасться зробити ще декілька фотосесій. Цей допис буде оновлюватися, і всі подальші знімки планую додавати сюди ж.
Оновлено 13 жовтня:
Цього вечора погода була геть несприятливою, тому “ловити” комету довелося у вузеньку щілину між хмар. Вийшло зо два десятки ось таких фото:
Спробував опрацювати ці знімки – вийшло дещо краще:
Одразу за яскравим ядром можна помітити смугу тіні в хвості, спричинену потоками пилу, які частково перекривають сонячне світло.
14 жовтня була найкраща можливість спостерігати комету. Вона якраз проходила в площині орбіти Землі, була досить близько і досить високо над обрієм, та й Місяць ще не був таким яскравим. Все було б добре, якби не хмари. Тому знімків нема =(
15 жовтня – знову хмари
16 жовтня – незважаючи на потужний дощ, який припинив лляти за півгодини до заходу Сонця, невдовзі небо розчистилося, і мені таки вдалося зробити декілька знімків! Ось, ядро комети зблизька і загальний план. Якщо придивитися, можна побачити невеликий антихвіст.
17 жовтня – небо було дуже чистим. Якби не Місяць, комета була б дуже добре помітною, але на жаль світло цього супутника Землі зробило її ледь помітною смужкою над обрієм.
На знімку загального плану можна помітити тонкий антихвіст, який спрямований в сторону до Сонця. Насправді це оптична ілюзія – антихвіст являє собою слід із частинок пилу, які є важчими за ті, з яких складається пиловий хвіст. Тому Сонце не відкидає їх далеко, і вони залишаються на траєкторії комети, трохи відстаючи від неї. І саме з цих важчих часток зазвичай і складаються метеорні потоки. Комети, які мають коротші орбітальні періоди, усіюють всю свою орбіту цими часточками, і щоразу коли Земля перетинає орбіту комети, ці часточки вриваються в атмосферу, згораючи і залишаючи по собі вогняні сліди.
18 жовтня – незважаючи на ясний погожий день, перед заходом Сонця небо затягнули щільні хмари.
19 жовтня – морозяний тихий вечір. Вдалося отримати ще кілька знімків
20 жовтня – ура! Нарешті зміг чітко побачити комету десь через півтори години після заходу Сонця! Місяць ще не зійшов, і комета була видима як довгаста світла смуга на висоті близько 20 градусів над обрієм приблизно над точкою, де нещодавно сховалася Венера. Тепер, коли фаза Місяця зменшується, буде ще декілька можливостей побачити комету увечері. Тільки, бажано щоб очі звикли до темряви, і не було потужної засвітки.
