Чорнобильська зона відчуження. Частина 2.

Загоризонтна радіолокаційна станція “Дуга”.

Покинувши село Залісся (про яке я писав у попередній частині звіту), ми вирушили до ЗГРЛС Дуга. Цей об’єкт було побудована в семидесятих роках двадцятого сторіччя з метою раннього виявлення запусків міжконтинентальних балістичних ракет. Завдяки властивостям іоносфери, сигнал на певній частоті міг відбиватися від неї, тож станція могла “заглянути” за горизонт, і таким чином відстежити пуск набагато раніше, ніж системи, які засікали ракети лише в межах прямої видимості. Але з іншої сторони, станція мала багато проблем.

Перше – вона не була непомітною. Це здоровенна споруда, яку помітно за багато кілометрів (Чорнобиль-2 – це дві антени, високочастотна менша – до сотні метрів у висоту і в довжину близько 250м, і низькочастотна більша – до 150 метрів висотою і майже 500м у довжину.). Також сигнал цієї станції було чутно у багатьох країнах світу (як це звучало, можна почути тут: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Woodpecker.ogg ). За ці характерні перешкоди станцію назвали Russian Woodpecker (російський дятел). Втім, назва більш заслужена не чорнобильским об’єктом, оскільки це – лише прийомна антена. Сам передавач знаходився біля м. Любеч Чернігівської області.

Друге – установка виявилася не настільки ефективною, як того хотілося б, і не могла забезпечити стовідсоткове відстеження запусків через те, що іоносфера змінює свій стан в залежності від багатьох факторів (час доби, температура, сонячна радіація). І через низку причин (невисока ефективність, розвиток супутникового спостереження, і звісно аварія на ЧАЕС) станція була зрештою закрита.