Комета Понса-Брукса в квітні.
Перша половина квітня дала кілька нагод подивитися на комету Понса-Брукса (12P/Pons-Brooks), котра потихеньку ставала яскравішою, і після спалаху стала на кілька ночей помітна неозброєному оку. На жаль, погода не була милостивою, і мені вдалося зробити набагато менше знімків, ніж хотілося б. Днями нарешті вдалося обробити фото, і ось я ділюся напрацюваннями.
Отже, 3 квітня комета внаслідок спалаху різко збільшила свою яскравість, і на кілька днів стала видимою навіть без оптики, як невеличка цятка. На жаль, 3 квітня у мене було хмарно, тому вдалося її побачити лише увечері четвертого. На знімках вдалося побачити навіть роздвоєний хвіст. Я вважаю, що це, мабуть, найкраще з моїх фото, які вдалося зробити під час цього наближення:
Далі я сподівався, що яскравість комети зростатиме ще швидше, але не склалося. Ще й погода стала на заваді.
5 квітня одразу після заходу Сонця з-за обрію почали вилазити хмари. На облаштування спостережень за всіма правилами часу не було, тому я просто вхопив штатив і зробив зо два десятки знімків, з витримкою 15 секунд кожен. Під кінець фотосесії хмари вже сховали комету, тому результат ось такий:
Сьомого квітня небо було вкрите легким серпанком хмар, тому знімок хоч і вдалося зробити, але він був дуже і дуже тьмяним.
Дев’ятого квітня пощастило дещо більше. Хоча хмари все ще були, але помітно тонші, і мені вдалося зняти комету крупним планом, і загальним, поряд з Юпітером. На загальному фото дерево, яке було на обрії розмите, тому що світлина була змонтована з декількох, вирівняних за кометою, щоб покращити її видимість.
10 квітня небо все ще не було ідеально чистим, і на додаток близько від комети опинився Місяць, який затьмарив її своїм сяйвом. Втім, деякі знімки вдалося зробити:
11 квітня ситуація ще дещо погіршилася. Фаза Місяця зросла, він відбивав більше сонячного світла, і комета губилася на тлі засвіченого неба. Легкий серпанок хмар теж не сприяв видимості.
І нарешті 12 квітня я зробив останню спробу спостерігати комету, адже цього дня вона розташувалася візуально близько до Юпітера.
А вже 13 квітня увечері небо знову було захмарене. Кілька днів непогоди, і комета зникла, прихована сяйвом Сонця і Місяця. Зараз вона ще видима в південній півкулі Землі, але згодом потьмяніє і віддалиться, щоб повернутися вже за сім десятків років.
