27 лютого. Рік без Мрії.
Після початку повномасштабного вторгнення досить тривалий час я не міг знайти собі місця. Я переживав за близьких, за друзів, за всіх, кого зачепила війна. Окрім людей я переживав за унікальні літаки Антонова, які залишилися в Гостомелі. Не минало дня, щоб я не ловив себе на думці, чи вдасться їм залишитися цілими.
На жаль, не вдалося. Рівно рік тому під час чергового нальоту окупантів Мрія була знищена, разом з Ан-74 та Ан-26. Були пошкоджені і інші літаки а також інфраструктура. Ця втрата досі болить мені…
Нещодавно я наштовхнувся на один ресурс, який за невелику плату дозволяє підписати трьохсотграмовий фугас. Відділення аеророзвідки 45-го окремого стрілецького батальйону ЗСУ за допомогою квадрокоптера доставляє такі подарунки окупантам, котрі зараз блукають землями Донеччини. Один такий, приземлившись, робить росіян хорошими в радіусі до п’яти метрів від точки доставки.
Ну власне, кілька днів тому я вирішив зробити щось особливе на роковини знищення Мрії. Замовив окупантам “подарунок”. Сьогодні його було підписано, я отримав підтвердження, і сподіваюсь, що його уже доставлено.
Стилізований силует Мрії був намальований за мотивами цього графіті на паркані ДП “Антонов”:
Фото я зняв ще у 2016, тому не впевнений, чи цей малюнок не зафарбували.
Оновлено 9 серпня.
Один фугас за цілу Мрію – то дуже і дуже мало. Тому я вирішив підписувати новий боєприпас щоразу, як трапиться така нагода.
Наразі це поки все, але щойно випаде шанс підписати ще якийсь привіт – з радістю скористаюся.
